Микола Руденко

[estell_greydaw]

НА ХРЕСТІ
А цвяхи ковані були,
А хрест нетесаний і грубий.
А від побоїв і хули
Померкли очі, всохлі губи.

Так, це Йому, хто в небі мав
Даровану від Батька зірку,
На списі воїн подавав
Оцетом змочену ганчірку.

А Він, катам наперекір,
Зневаживши вмирання власне,
Очима серця серед зір
Шукав обличчя непогасне.

Вогонь — не обриси лиця.
І тільки Він у сяйві тому
Умів розгледіти Отця
І розпізнати поклик дому.

Він пригадав, як Батько-Бог
Нові світи творив усюди
І як вітали їх обох
У тих світах щасливі люди.

Ось Батько показав Йому
Планету, де пливли тумани.
У вулканічному диму
Стрясали землю океани.

А там, де репалась земля,
Де сіра скеля нависала,
Своє смагляве немовля
Матуся юна колисала.

Зігрій їх, сонце, освіти,
Їм більше нічого жадати...
Та Батько мовив:— Сину, ти
За них повинен постраждати.

Бо слід навчить оце дитя
Шукати правди — не облуди.
Страждання — то мотор життя:
Без нього зледачіють люди.

Як прийде це — по тій біді
Все оберну в метеорити.
Нехай летять...
Але ж тоді
Навіщо світ оцей творити?

На кресте
Были гвозди кованы, остры,
Крест - нетесаный и грубый,
От побоев и хулы
Гасли очи, сохли губы.

Ему, чьей в небесах была
Звезда, сверкавшая так ярко,
Рука солдата подала
Уксусом пропитанную тряпку.

Показавший презрение к смерти
Наперекор желанью палача,
Он искал в небесной тверди
Лик Господа в сияющих лучах

Огонь - не очертанья лица,
Но только Он в сияньи облаков
Умел увидеть лик Отца,
Услышать ангельский зов.

Он помнил деяния Бога-Отца,
Творившего Вселенные всюду,
И как славили Его и Творца
В тех мирах счастливые люди.

И как Отец показывал ему
Планету, где плыли туманы,
И в вулканическом дыму
твердь потрясали океаны.

А там, где трескалась земля,
Где крутые скалы нависали,
Смуглое и милое дитя
На руках мать юная качала.

Их греет солнце и кормит земля,
Им больше нечего хотеть...
Но молвил Бог: - Судьба твоя,
Мой сын, за них пойти на смерть.

Ведь должно это научить дитя
Стремиться к правде - не к обману,
Страдание - движитель бытия,
И люди без него людьми не станут.

А если эта станется беда -
Все разобью в метеориты.
И пусть летят...
Но ведь тогда
Зачем и мир творить мне?