Mar. 4th, 2005
(no subject)
Mar. 4th, 2005 07:25 amНадія Петренко
Наснись мені — на дощ, чи просто так.
Зійди із того світу, що над нами.
Давай вві сні обіймемося снами,
Мов янголи ясні на небесах.
Чи є ті янголи, чи їх нема?
А ти десь є — один, чи поміж ними…
Смерть — що вона?.. Свобода чи тюрма,
Безсилля? Чи всевладдя над живими?
Як біль болить! І як сумує сум!
Як пада дощ — мов сльози непролиті,
Щербатий місяць сяє у зениті,
Сльозаві хмари беручи на глум.
Не плачу. Стисни руку, як колись.
Погладь чоло і поцілуй у губи.
Наснись мені, ласкавий мій, наснись!..
На дощ, чи просто так —
Наснись, мій любий…
( Переводt )
Наснись мені — на дощ, чи просто так.
Зійди із того світу, що над нами.
Давай вві сні обіймемося снами,
Мов янголи ясні на небесах.
Чи є ті янголи, чи їх нема?
А ти десь є — один, чи поміж ними…
Смерть — що вона?.. Свобода чи тюрма,
Безсилля? Чи всевладдя над живими?
Як біль болить! І як сумує сум!
Як пада дощ — мов сльози непролиті,
Щербатий місяць сяє у зениті,
Сльозаві хмари беручи на глум.
Не плачу. Стисни руку, як колись.
Погладь чоло і поцілуй у губи.
Наснись мені, ласкавий мій, наснись!..
На дощ, чи просто так —
Наснись, мій любий…
( Переводt )